Єврейська громада Львова в архівних документах 1945–1950 рр.

Семінар програми Єврейських Студій та кафедри історії УКУ при сприянні Почесного Консульства держави Ізраїль

Життя єврейської громади Львова у 1945–1950-х роках за архівними документами. Після визволення міста радянськими військами була створена комісія для уцілілих після Катастрофи. Відновила діяльність синагога, громада шукала врятованих дітей, організовувала допомогу сиротам, інвалідам, переселенцям. У перші повоєнні місяці у Львові навіть з’явилися три паралельні напрями єврейського життя — офіційна зареєстрована громада, релігійні кола та сіоністське підпілля. Здавалося, що єврейська присутність у місті оживає.
Однак уже за рік ситуація почала змінюватися. Радянська влада посилила контроль: відмовляла у відкритті другої синагоги, забороняла будь-які збори коштів, звинувачувала громаду в «порушеннях статуту». Навіть благодійна діяльність — допомога студентам чи інвалідам війни — розцінювалася як «незаконна». В архівах зафіксовані також провокації на тлі антисемітських міфів.
Єврейська громада Львова намагалась вижити навіть за радянських умов, але не змогли вистояти перед тиском влади, що зрештою призвів до занепаду релігійного життя й закриття єдиної синагоги в 1962 році.