БЕТХОВЕН
Національний будинок музики
Liatoshynskyi Capella
Теодор Кухар диригент
Liatoshynskyi Capella під орудою Теодора Кухара виконає два знакові твори Людвіга ван Бетховена: Месу до мажор та Симфонію №7. Попри хронологічну близькість створення цих опусів, їхня історія успіху (а часом і нерозуміння) серед широкої аудиторії була цілковито різною.
Бетховен створив Месу до мажор 1807 року на замовлення князя Ніколауса Естергазі, найбільш відомого через тривалу службу в його дворі Йозефа Гайдна. Показово, що Бетховен на той час мав визнання як композитор інструментальної музики, утім ніколи раніше не писав меси. Але у князя була традиція: щороку Ніколаус замовляв тому чи тому відомому композитору написати месу для урочистого святкування іменин своєї дружини, принцеси Марії Герменегільди. Останні шість мес Гайдна були приурочені саме цій події, подібне замовлення виконував Йоганн Гуммель, і ось ця честь випала й Бетховену. Композитор важко виконував пропоновану роботу: відсутність досвіду написання духовної музики, паралельне створення Пʼятої та Шостої симфонії і, звісно ж, усвідомлення недосяжності майстерності Гайдна у жанрі меси заповільнювали процес настільки, що наприкінці липня 1807 року Бетховен був змушений написати князю Естергазі листа, в якому вибачався за затримку і обіцяв передати завершений твір не пізніше 20 серпня. Вперше Меса до мажор була виконана в Ейзенштадті 13 вересня, в день іменин принцеси Марії. Але Естергазі був розчарований, і в результаті Бетховен викреслив передбачувану князю присвяту. Необхідно було кілька десятиліть, аби критики та слухачі могли гідно оцінити майстерність та інноваційність композитора у цій його найпершій месі.
Симфонія № 7 була написана у 1811-12 роках, більш ніж через три роки після премʼєри Пʼятої та Шостої симфоній. Відсутність симфонічних творів у його доробоку протягом цього часу не означала, що Бетховен не був зацікавлений у публічному визнанні його як симфонічного композитора. У 1809 році він занотував кілька коротких ідей з позначкою «Sinfonia» у своїх ескізних зошитах, але серйозну роботу над Симфонією ля мажор Бетховен розпочав восени 1811 року і завершив її у квітні 1812 року. Прем'єра Сьомої симфонії відбулася у великій залі Віденського університету 8 грудня 1813 року в межах благодійного концерту для солдатів, поранених у битві під Ганау. Цей концерт був чи не найуспішнішим за життя Бетховена. Програма також включала перше виконання «Веллінгтонської перемоги», антинаполеонівського патріотичного твору, який оспівував перемогу англійців над французами у битві при Віторії в Іспанії. На відміну від інших симфоній Бетховена, таких як Третя і П'ята, які ми зараз вважаємо великими творами, але які спочатку викликали певний спротив сучасників композитора, віденська публіка одразу ж прийняла Сьому симфонію і вважала її одним зі своїх улюблених оркестрових творів. Її величезна популярність призвела до того, що протягом десяти тижнів після премʼєри відбулося три виконання. Особливою любовʼю користувалася друга частина, Allegretto, що призводило до спалахів оплесків перед третьою частиною під час кількох перших виконань. Allegretto залишалося широко популярним протягом усього девʼятнадцятого століття, і навіть сьогодні його часто виконують окремо. Художня цінність Сьомої симфонії також високо оцінювалася критиками та композиторами, зокрема, Гектором Берліозом вважав її «шедевром як технічної майстерності, так і смаку, фантазії, знань та натхнення».
Програма:
І відділ
Л. Бетховен – Меса C–Dur, ор. 86
ІІ відділ
Л. Бетховен – Симфонія № 7 A-Dur, ор. 92
Квитки:
https://widget.kontramarka.ua/widget564site91/widget/event/100174198
You may also like the following events from Національна філармонія України:
